Каталог

Металлопрокат, сировина та коксохімічна продукція Перейти

Маркування сталей визначає хімсклад і властивості металу, дозволяє диференціювати продукцію за якістю, призначенням, розкисненням та іншими ознаками. Знання цих властивостей дозволяє правильно використовувати сталі при отриманні прокату, підбираючи марки згідно з необхідними характеристиками кінцевої продукції і умов, в яких вона буде застосована. Тому первинні позначення для того, щоб відрізняти одні різновиди сталі від інших, з'явилися ще до початку масової промислової виплавки в ХІХ столітті.

В цілому, широкий марочний сортамент сталей дає можливість створювати і виробляти прокат з необхідним набором характеристик – для різних особливостей подальшого використання. При цьому, від виробника потребується суворе дотримання заданих фізико-хімічних параметрів марки, щоб експлуатація виробів з неї відбувалася в штатному режимі, без відхилень і непередбачених подій. Параметри кожної марки зафіксовані у відповідних національних стандартах і нормативній документації заводів-виробників.

Разом з тим, в різних країнах і їх об'єднаннях існують різні системи маркування, а в деяких країнах – кілька систем одночасно (наприклад, в США). Свої системи історично склалися в Євросоюзі, Китаї, Японії, СНД та Україні. Різниця між цими системами часом ускладнює вибір необхідних сталей для кінцевого продукту. Імплементація стандартів ЄС, що відбувається в Україні, спрощує подібне завдання. Взагалі, у світі сьогодні відомо понад 1500 різних марок сталей і сплавів для найрізноманітніших цілей і експлуатаційних умов. Швидше за все, з розвитком технологій застосування металу, в майбутньому будуть з'являтися нові різновиди сплавів за участю нових матеріалів, і число марок зростатиме.

Позначення сталей в стандартах України і СНД

У держстандартах України (ДСТУ) і країн СНД (ГОСТ) існує буквено-цифрова система позначення марок сталей і сплавів, де буквами виражені назви хімічних елементів і прийомів виплавки сталі, а цифрами – вміст елементів. Літерні позначення застосовуються також для зазначення способу розкиснення (кп – кипляча сталь, нс – напівспокійна, сп – спокійна). По-особливому маркуються окремі групи сталей – будівельні, конструкційні, нержавіючі, інструментальні та ін.

Нелеговані конструкційні сталі звичайної якості (ГОСТ 380, ДСТУ 2651) позначають як Ст., приклад – Ст. 3. Цифра після букв характеризує умовний процентний вміст вуглецю. У свою чергу, маркування конструкційних нелегованих якісних сталей (ГОСТ 1050, ДСТУ 7809) – це двозначне число, що показує середній вміст вуглецю в сотих частках відсотка (скажімо, 10).

Якісні сталі для котлів та посудин високого тиску відповідно до ГОСТ 5520 і ДСТУ 8804 маркують як конструкційні нелеговані сталі, але з додаванням літери К (наприклад, 20К).

Конструкційні леговані сталі за ГОСТ 4543 і ДСТУ 7806 позначають буквами і цифрами. Цифри після кожної букви – це приблизний вміст відповідного елемента (але якщо показник менше 1,5%, то цифра не ставиться). Додаткові якісні параметри (знижений вміст домішок типу сірки і фосфору) вказуються буквою А чи Ш в кінці позначення, приклад – 12ХНЗА, 18ХГ-Ш. Ливарні конструкційні сталі (ГОСТ 977, ДСТУ 8781) позначаються так само, як якісні і леговані, але з буквою Л в кінці найменування.

Позначення основних легуючих елементів при маркуванні сталей за ГОСТ/ДСТУ

А (в середині маркування) – азот

Н – никель

Б – ніобій

Р – бор

В – вольфрам

С – кремний

Г – марганець

Т – титан

Д – мідь

Ф – ванадій

Е – селен

Х – хром

К – кобальт

Ц – цирконій

М – молібден

Ю – алюміній

 

Зокрема, додавання хрому і нікелю в сталь покращує її міцносні характеристики і придає корозійну стійкість, кобальт збільшує жароміцність і опірність ударним впливам, ніобій покращує твердість, утомну міцність і зварюваність.

Сталі будівельні, згідно ДСТУ 8539/ГОСТ 27772, маркують буквою С та цифрами, що ілюструють мінімальну межу плинності. Додатково є такі позначення: Т – термозміцнений прокат, К – підвищена корозійна стійкість (скажімо, С345Т, С390К), Д – підвищений вміст міді.

Сталі інструментальні нелеговані згідно ГОСТ 1435 поділяються на:

  • якісні: позначаються буквою У і цифрою середнього вмісту вуглецю (У7, У8, У10);

  • високоякісні, з додатковою буквою А в кінці марки (наприклад, У8А) або додатковою буквою Г, що вказує на підвищений вміст марганцю (наприклад, У8ГА).

Сталі інструментальні леговані (ДСТУ 3833, ГОСТ 5950) маркуються так само, як леговані конструкційні (4Х2В5МФ і т.д.).

Далі, швидкорізальним сталям у формулюванні марки присвоюється літера Р (на самому початку), потім йде цифра середньої частки вольфраму в складі, після цього – букви і цифри, що відображають масовий вміст елементів. Однак не вказується вміст хрому (він стабільний, близько 4% у всіх швидкорізальних сталях) і вуглецю (він завжди пропорційний вмісту ванадію). З іншого боку, якщо вміст ванадію >2,5%, використовуються буква Ф і цифра (Р6М5, Р6М5Ф3 та ін.).

Нержавіючі стандартні сталі (ГОСТ 5632) маркують буквами і цифрами аналогічно конструкційним легованим (скажімо, 08Х18Н10Т або 16Х18Н12С4ТЮЛ).

Іменування автоматних сталей (ГОСТ 1414) починається літерою А; якщо сталь легована свинцем – то буквами АС. Щоб показати вміст легуючих добавок, використовується маркування, аналогічне конструкційним сталям.

Сталі електротехнічні позначають буквою Е, перша цифра показує вміст кремнію, друга цифра – електротехнічні властивості. Так, Е21 – електротехнічна сталь, що містить 2% кремнію і близько 0,1% вуглецю.

Маркування сталей за євростандартами

Відповідно до частини 1 євростандарту EN 10027 і його української версії ДСТУ EN 10027, за порядком присвоєння найменувань, сталі диференціюються на 2 групи.

Група 1 об'єднує сталі, марки яких залежать від їх призначення, а також фізичних або механічних властивостей. Марки складаються з однієї або більше букв, які фіксують призначення сталі, і наступних цифр, що описують її властивості. Після цифр, можуть бути присутніми символи, що визначають стан поставки і призначення продукту. Для прикладу, маркування S355J0 означає конструкційну сталь з мінімальною межею плинності 355 Н/мм2 і роботою руйнування при ударі 27 Дж, виміряною при температурі 0°С.

До групи 2 входять сталі, марки яких визначаються хімічним складом. Дана група розділена на підгрупи за призначенням і вмістом легуючих елементів. Так, 13CrMo4-5 – нелегована сталь із середнім вмістом 0,13% вуглецю, 1% хрому, 0,5% молібдену і більше 1% марганцю.

Крім базового маркування, сталі за європейськими стандартами мають порядкові номери. Порядок їх присвоєння визначається євростандартом EN 10027-2 і українським ДСТУ EN 10027-2. Порядковий номер сталі представляється у вигляді «1.XXXX», де «1» демонструє приналежність матеріалу до сталей, наступні дві цифри – номер групи сталей, а дві останні – порядковий номер сталі у групі. За номером групи можна чітко визначити тип тієї чи іншої сталі.
 

Маркування сталей за американськими стандартами

У США застосовується відразу кілька систем маркування металів і сплавів, ці системи пов'язані з різними відомствами зі стандартизації. Найбільш відомі: AISI – Американський інститут чавуну і сталі, ACI – Американський інститут лиття, ANSI – Американський національний інститут стандартизації, AMS – Специфікація аерокосмічних матеріалів, ASME – Американське товариство інженерів-механіків, ASTN1 – Американське товариство випробування матеріалів, AWS – Американське товариство зварників, SAE – Товариство інженерів-автомобілістів. Позначки, які використовуються організаціями, є наслідком історії їх роботи, а також розвитку корелювальних галузей промисловості.

Зокрема, в маркуванні AISI, вуглецеві і леговані сталі, як правило, позначаються за допомогою 4-х цифр. Перші дві цифри вказують номер групи сталей, дві наступні – середній вміст вуглецю, помножений на 100. Крім цифр, в марках сталей можуть бути букви. Притому, букви B і L, що свідчать про легування відповідно бором (0,0005-0,03%) або свинцем (0,15-0,35%), ставляться між 2-ою і 3-ою цифрою марки, наприклад, 51В60, 15L48. Тоді як букви М і Е ставлять на початку позначення, якщо сталь призначена для виготовлення невідповідального сортового прокату (М) або ж отримана в електропечі (Е). Водночас, в кінці марочної формули може бути літера Н, що свідчить про те, що характерною властивістю цієї сталі є прогартовуваність.

Марки стандартних корозійностійких сталей за AISI включають три цифри і далі, у ряді випадків, одну, дві або більше букв. Перша з цифр визначає клас сталі: так, марки аустенітних корозійностійких сталей починаються з цифр 2ХХ і 3ХХ, тоді як феритні і мартенситні сталі визначаються за формулою 4ХХ. Звернемо увагу, що останні дві цифри - на відміну від вуглецевих і легованих сталей - ніяк не пов'язані з хімічним складом, а просто вказують на порядковий номер сталі у групі.

Маркування за нормами ASTM включає літеру А (тобто мова йде про чорний метал), порядковий номер нормативного документа ASTM (стандарту), і власне формулювання марки. Зазвичай в рамках ASTM присутня американська система фізичних величин, якщо ж в стандарті – метрична система позначень, після його номера вводиться буква М. Стандарти ASTM найчастіше визначають не тільки хімічний склад сталі, але і повний спектр вимог до продукції. Для вказівки власне марок і їх хімскладу, можуть використовуватися як позначення ASTM (коли хімічний склад і маркування визначаються безпосередньо в стандарті), так і запозичені в інших систем, скажімо, з AISI – для прутків, дроту, з ACI – для виливків із корозійностійких сталей.

UNS – це універсальна система маркування металів і сплавів. Вона була розроблена в 1975 році для уніфікації різних систем маркування в США. В UNS, марки сталей включають букви, що показують групу сталі, і п'ять цифр. За принципами UNS, найпростіше класифікувати сталі з системи AISI. Так, для конструкційних і легованих сталей, що входять в групу G, перші чотири цифри формули – це найменування в AISI, остання ж цифра замінює букви, що зустрічаються в AISI. Зокрема, літерам B і L, що вказують на легування бором або свинцем, відповідають цифри 1 і 4, а букві Е (продукт виплавлено в електропечі) – цифра 6. Марки корозійностійких AISI-сталей починаються буквою S, включають позначення сталі за AISI (перші три цифри) і два додаткових цифрових значення, що відповідають додатковим буквах в AISI.

Відповідність символів AISI і UNS
 

Символ AISI

XXXL

XXXS

XXXN

XXXLN

XXXF

XXXSe

XXXB

XXXH

XXXCu

Символ UNS

XXX01

XXX08

XXX51

XXX53

XXX20

XXX23

XXX15

XXX09

XXX30

 

Марки суднобудівних сталей

Сталі для суднобудування маркуються за нормами Міжнародної асоціації класифікаційних товариств (МАКТ). В інтернаціональній практиці прийняті уніфіковані категорії корпусних сталей (А, В, D, Е, F), що характеризуються межею плинності і роботою удару при різній температурі. Буква ілюструє ударні характеристики: сталі марки (категорії) А не випробовуються на ударний вигин, В, D, Е і F – повинні забезпечувати певну роботу удару при температурах випробування відповідно 0°С, -20°С, -40°С, -60°С. Якщо після буквеного визначення немає цифри – сталь має нормальну міцність (межа текучості не менше 235 МПа або 24 кгс/мм2). Сталі підвищеної міцності після букв мають цифри 32, 36 або 40, що показують мінімальну межу плинності в 315, 355 або 390 МПа відповідно.

Механічні характеристики суднокорпусних сталей нормальної і підвищеної міцності визначаються міжнародними морськими регістрами BV, ABS, DNV, RINA та ін., національними та міждержавними стандартами.

Залишайтеся на зв'язку

Знайдіть представника у вашому регіоні

Підпишіться на розсилку новин