— За останні кілька днів Україна, особливо її енергетична інфраструктура, зазнала значних атак. Як це вплинуло на вашу роботу?
— Так, інфраструктура країни зазнає атак із кінця весни цього року, й ми вже покладаємося на імпорт електроенергії та на власну генерацію для роботи наших активів. На жаль, атака, яка сталася в понеділок, спричинила перебої в нашій роботі. Але більшість великих промислових компаній уже мають план «Б» або план «В» для роботи під час таких атак. Наприклад, у Метінвесту є власна генерація, яка дає нам змогу уникнути будь-яких технологічних катастроф у разі відключення електроенергії. І ми можемо або виводити підприємства в простій, або чекати, поки постачання електроенергії відновиться. Але загалом в Україні зараз дуже ненадійне електропостачання.
— Скільки сталі ви виробляєте проти довоєнного періоду?
— До повномасштабної війни Метінвест виробляв близько 14 млн тонн сталі. Зараз — близько 5,5-6 млн тонн.
— Отже, це приблизно половина від колишніх обсягів. Де вона реалізовується? Для чого використовується?
— Переважно сталь ми постачаємо українським споживачам. Україна все ще має досить розвинену машинобудівну галузь, а також будівництво. Крім того, значні обсяги сталі експортуємо європейським споживачам. Це здебільшого Середземноморський регіон і Східна Європа — Польща, Словаччина, Румунія та Болгарія.
— Якби ми стали свідками мирної угоди, як швидко ви змогли б повернутися до довоєнних обсягів виробництва?
— Це практично неможливо, тому що ці 14 млн тонн містять виробництво двох великих металургійних комбінатів у Маріуполі — «Азовсталі» та ММК ім. Ілліча. Вони зруйновані, й наразі про їх відновлення не йдеться. Ми розглядатимемо можливість будівництва нових заводів з виробництва зеленої сталі або металургійних заводів з випуску декарбонізованої сталі. Це майбутнє української металургійної промисловості. До речі, зараз ми працюємо над будівництвом такого заводу в Італії. Цей пілотний проєкт, який ми реалізовуватимемо в партнерстві з компанією Danieli, стане основою для масштабування, коли розпочнеться відновлення України та будівництво нових потужностей.
— Скільки для цього знадобиться сталі? Зараз ви говорите про експорт, але чи знадобиться країні більше сталі, ніж вона може виробити зараз?
— Зараз в Україні дуже низьке споживання сталі: близько 100 кг на людину на рік. Якщо ми говоримо про Східну Європу, то там споживання сталі коливається в межах 300-500 кг на людину на рік. Тобто Україна може збільшити споживання сталі приблизно в 3-5 разів. До того ж навіть зараз Україна експортує близько 80% виробленої сталі. Отже, обсягів, які Україна виробляє зараз, буде достатньо для задоволення внутрішнього попиту, навіть якщо країна досягне світових орієнтирів.
— Ці обсяги передбачають відновлення та будівництво інфраструктури, яка потрібна Україні?
— Так, вони охоплюють усе це. Якщо ми подивимося на найбільших споживачів сталі у світі, таких як Південна Корея і деякі європейські країни, зокрема Чехія, то вони мають розвинене машинобудування, приладобудування та будівельну галузь. Україна може допомогти усім цим країнам. І так, вона матиме достатньо сталі навіть за нинішніх обсягів, щоб підтримувати такі галузі.
— На вашу думку, що відбувається зі світовими цінами на сталь? Ціни на залізну руду різко впали. Китай має надлишкові виробничі потужності. Ми досягли нижньої межі чи ціни знижуватимуться далі?
— Це природна циклічність металургійної промисловості, що існує з моменту її становлення кілька сотень років тому. Циклічні коливання характерні для галузі. Ми бачимо, що багато виробників, особливо в Китаї, уже виготовляють і продають продукцію нижче від собівартості. А це означає, що ми досить близько до дна циклу. Але в металургійній промисловості може статися що завгодно. Ми стали свідками дуже вдалого 2021 року, але в минулому в металургії були й дуже складні роки. Сподіваюся, ми перебуваємо в нижній точці циклу й готові вийти з неї.
— Чи маєте ви намір збільшувати обсяги виробництва в Україні, на італійському заводі чи десь іще? Чи розглядаєте нові партнерства та придбання активів у майбутньому?
— Метінвест має досить гарну ресурсну базу в Кривому Розі, яку можна покращити, щоб забезпечити виробництво зеленої сталі в Європі. Ми є джерелом найбільших обсягів чистої сировини для виробництва зеленої сталі на європейському континенті. Тож наша стратегія полягає в тому, щоб розвивати виробництво зеленої сталі в Україні. Звісно, що ми маємо дочекатися, поки воєнні ризики значно зменшаться, щоб ми могли робити значні інвестиції в Україні. Водночас ми розглядаємо можливість будівництва або придбання нових потужностей із виробництва зеленої сталі за межами України, які будуть працювати на українській сировині. Один із таких заводів ми плануємо побудувати в Італії. Але ми також відкриті до інших можливостей, включно з придбанням активів у сусідніх країнах.